«Нуль»
Твардох Щепан
| Жанр: | |
| Авторская серия: | Вне серий |
| Год: | 2026 |
| Просмотров: | 215 |
О книге
Нулевая линия. Это место, где умирает даже надежда. Где ты смотришь войне прямо в глаза. Где дальше можно идти только через трупы. Но все же там еще есть жизнь. Где-то между липким болотом и дронами. Между бесконечным ожиданием, угнетающей скукой и жгучим страхом. Феноменальный военный роман «Нуль» Щепана Твардоха переносит нас прямо в окопы украинского фронта, где слова «братство» и «мужество» приобретают совершенно новый смысл.
Польский прозаик Щепан Твардох — один из немногих западных авторов, которые неоднократно посещали фронт на Украине. Он доставлял туда материалы и гуманитарную помощь, путешествовал с солдатами в непосредственной близости от линии фронта и собственными глазами видел ужасы войны, о которой многие думают, что ее на самом деле нет. Сильные впечатления с фронта он воплотил в романе, который пропитан духом самых известных военных книг Ремарка.
В романе Твардоха «Нуль» мы следим за историей солдата Коня, польского историка с украинскими корнями, который после полномасштабного нападения России на Украину записывается добровольцем в украинскую армию. Он оставляет позади руины своей жизни в Польше, чтобы вскоре столкнуться с суровой реальностью войны. Он испытывает контраст между богатым Киевом и разрушенным Донбассом, пропасть между официальными образами и реальным состоянием армии, в которой царит безразличие и непотизм.
На нулевой линии находятся горячие волонтеры, но также и множество людей, которые не хотят воевать. Здесь есть алкоголик, который с ностальгией вспоминает Советский Союз, есть молодой студент, но также и бывший член Беркута. Здесь есть солдат Конь и его соратники, которые ищут смысл жизни и свет среди дронов. И есть еще интернет от Starlink.
Скачать, читать книгу
автор Твардох Щепан
3 комментария для “Нуль”
Добавить комментарий
Книги пока нет в библиотеке.
К сожалению данной книги еще нет в нашей библиотеке.
Присоеденяйтесь к нам в социалных сетях и Вы первыми узнаете о новых поступлениях.
Он будет закрыт в 20 секунд
Не витрачайте час на читання цього твору, одні матюки і написано важко. Кострубаті речення, в кожній стрічці наче насміхання
Книга схожа на текст, який згенерував матюкливий бот-некрофіл. Вона також підживлює тупі стереотипи про військових, передусім добровольців, які й так людям доводиться долати з великими проблемами.
Пан Щепан мав чудову нагоду написати художній твір про російсько-українську війну з доступної йому завдяки волонтерському досвіду перспективи. Тоді твір у разі стилістичної невдачі мав би принаймні інформаційну цінність. Але щось примусило шановного автора до апропріації досвіду тих, хто буквально зараз сплачує в цій війні найвищу ціну за участь. Тому провал стався з обох боків. І якщо з першого — це ще суто справа читацького смаку, то з другого — вже й питання етики вибору оптики. Оптики для висвітлення не чогось уявного, а болю чиїхось травм та зривів і водночас — надій, виправданість яких може розсудити лише кінцевий підсумок війни.
Попри наче як «дистанціювання від пропаганди», Твардох сам пропонує низку доволі категоричних інтерпретацій, які в романі не завжди очевидно співвідносяться з позицією певного персонажа.
Найяскравіше в цьому контексті впадають в око такі. 1) Прихована зневага добровольців до мобілізованих.
В уривку про Коня є теза: «як і всі, хто зголосився добровольцем до ЗСУ, ти таємно зневажав мобілізованих». Всі — без уточнення, «всі в твоєму уявленні» — працює на підживлення поверхового стереотипу, хоча на практиці все набагато складніше, причому навіть у самому тексті є відповідні приклади, але вони губляться й тому так сильно не працюють.
2) Акцент на протиставленні бойових військових і ТЦК включно зі згадуванням тематичної нашивки. Так, існують носії таких поглядів, але, знову-таки — чи настільки критично, щоб це явище впливало в сюжет у такій формі, начебто вони притаманні мало не всім? (Не кажучи вже про часто інші мотиви використання нашивки, ніж зазначено в творі).
3) Порівняння ЗСУ з Хезболлою. Можливо, звісно, малося на увазі порівняння не за ознакою ідеології чи тим, кого вона підтримує, а за ознакою засад формування. Але чому та навіщо з усіх можливих подібних армій обрано саме приклад Хезболли, яка нерідко фігурує в новинах як терористична організація? І чи всі читачі в таких умовах зчитають критерій порівняння коректно?
4). Трактування критично необхідної медичної допомоги як різновиду «близькості», навіть на рівні еротики в пошуках розірваної артерії (між партнерами чи побратимами), а не дій місцями на автоматі, місцями у відчаї тощо.
Тобто в тексті виразно проступає такий собі західний літературний канон воєнного письма: деконструкція героїзму; недовіра до патріотичного пафосу; акцент на травмі, кризі, тілесності, неоднозначності; увага до маргінальних переживань.
І проблема не в тому, що цю оптику використали. Проблема в тому, що з реальності, на яку її накладено, вичеплено по живому її найпекучіші сторінки. Ті ж Кринки, які не названі прямо, але безумовно обізвані безглуздими, що не менш заштамповано, ніж протилежні твердження про якусь неймовірну вирішальність плацдарму. Той же Краматорськ як «місто сексу» — не менший, лише значно образливіший, до рівня стигми, штамп, ніж пафос «фортеці Бахмут», якому автор себе протиставляє, тощо. Тому при читанні весь час не покидає думка: наскільки автор «підтягує» свої спостереження та разом і сюжет твору під раніше вичитане про війни?
І наскільки він насправді не відчуває різниці між свідченням будь-якого сенсу зсередини «нуля» та навіть зовні подібним коментарем з безпечної дистанції.